Нещодавно Україна виборола право провести у 2012-му році чемпіонат Європи з ушу. Ініціатором і головним ентузіастом ідеї проведення єврофоруму ушуїстів у нашій державі став Олег Чуканов – президент Української федерації ушу, заслужений тренер України. За активної участі президента Спортивного комітету України Іллі Шевляка, котрий взяв участь у переговорах з керівництвом Європейської федерації ушу, перемогу було здобуто – чемпіонат Європи-2012 буде проведено у Києві!

В ефірі радіо «ЕраФМ» Олег Чуканов розповів про підготовку до чемпіонату, котра розпочинається вже сьогодні, а також про інші здобутки Української федерації ушу і перспективи розвитку цього виду спорту в Україні.

- У березні збірна України з ушу вперше за 10 років посіла друге загальнокомандне місце на чемпіонаті Європи. Такий результат з-поміж 34-х учасників – безперечно успішний. А як Ви оціните виступ збірної?

- Оцінюю виступ як більш ніж вдалий. Приємно відзначати 9 золотих, 22 срібні і 9 бронзових медалей – це дійсно дуже приємно.

- Кого із спортсменів Ви могли б відзначити у першу чергу? Можливо, не серед відомих, провідних наших спортсменів, а серед молоді – чи хтось стрибнув вище голови?

- Сходять «зірочки» Одещини, Запоріжжя. Можна відзначити і Альону Шкут з Київської області, і Ганну Варламову з Одещини, і Мирославу Малу і Дербеньову Ганну з Запоріжжя. Можна довго перераховувати прізвища. Формат самого турніру був дуже цікавий: могли брати участь дорослі, юнаки, юніори і діти 9-12 років. І в усіх вікових групах ми здобули медалі. Тому з радістю можу сказати, що є у нас потенціал, є молоді спортсмени, котрі будуть показувати результати в ушу.

- А чи вплинув такий виступ збірної України на те рішення, котре ухвалив Конгрес Європейської федерації ушу – провести чемпіонат Європи 2012-го року саме у нас, у Києві?

- Думаю, що не вплинув. Це – вдалий спортивний результат. А питання про проведення чемпіонату 2012-го року піднімалося ще на минулому конгресі. Тоді воно розглядалося як пропозиція, упродовж року обговорювалося. І вже на цьому Конгресі, коли ми вийшли вже із більш детальними кроками, було ухвалено відповідне рішення.

- Чи є у Вас зауваження до того, як організатори провели чемпіонат Європи в Туреччині?

- Так, зауваження є. Вони є завжди. Але можна сказати, що цей чемпіонат з точки зору організації був найкращим за останній час. Я сам був учасником чемпіонатів Європи з 94-го року, не пропустив практично жодного чемпіонату – і ще раз можу сказати, що цей було проведено на високому рівні. І розміщення спортсменів і тренерів, і харчування, і транспортування, і спортивне спорядження, і сам спортивний комплекс, де проходили змагання – все було зроблено якнайкраще.

- А зауваження?

- Зауваження в тому, що чемпіонат був розтягнутий: те, що можна було зробити за 4 дні, було зроблено за 8. І це було дуже незручно, по-перше, для бійців саньшоу, по-друге, для юнаків і дітей – були дуже великі перерви між змаганнями, день чи два, і спортсмен міг психологічно «перегоріти».

- Щодо нашої країни. Ви знаєте, є багато нарікань на київський Палац спорту. Мовляв, там проводяться і виставки, і концерти, але ніяк не спортивні змагання. Взагалі, наскільки на сьогодні Палац спорту відповідає потребам спортсменів?

- Я відвідую чемпіонати і турніри з різних видів спорту. Нещодавно побував у Палаці спорту на змаганнях зі спортивної гімнастики «Кубок олімпійської чемпіонки Стели Захарової». Можу сказати, що організовано і проведено турнір було на «п’ятірку». Це було справжнє дійство. І було дуже зручно спостерігати за тим, що відбувається на майданчику. Був також на змаганнях з боротьби – і пересвідчився, що Палац спорту відповідає тим вимогам, які необхідні для проведення турнірів з єдиноборств. Я сподіваюся, що чемпіонат Європи з ушу у 2012-му році пройде саме у київському Палаці спорту.

- Деякі спортсмени, хокеїсти, наприклад, скаржаться, що занадто висока вартість оренди Палацу спорту. Чи Ви готові до таких умов? Можливо, буде досягнуто якесь компромісне рішення?

- Дійсно, вартість оренди для нас дуже висока. І певні кроки в цьому плані нам треба буде робити. Сподіваюся, що ми проведемо саме у Києві змагання.

- А є якийсь запасний варіант?

- Є, так би мовити, запасний аеродром – це одеський Палац спорту. Це на крайній випадок. Але приймати чемпіонат у 2012-му будемо стовідсотково. Адже після Євро-2012 з футболу залишиться вся необхідна інфраструктура, котра потім пустуватиме – от ми й надіємося «заповнити» цю порожнечу. Тому що на сьогодні вже 35 країн підтверджують свою участь у чемпіонаті Європи-2012.

- Нині говорять про те, що Києву не вистачає Палацу ігрових видів спорту. А як Ви ставитеся до того, щоб побудувати у столиці Палац єдиноборств? Чи не прийшов час для цього?

- Супер! Я думаю, що треба зібратися президентам федерацій, скажімо, на радіо Ера, обговорити ситуацію і підписати певний меморандум. Звернення від багатьох федерацій єдиноборств могли б зрушити з місця це питання і у нас міг би з’явитися спеціалізованих зал єдиноборств, як, наприклад, Кодокан у Токіо.

- На серпень-вересень цього року заплановано проведення перших Всесвітніх ігор єдиноборств. Буде представлено 13 видів бойових мистецтв і єдиноборств – як олімпійських, так неолімпійських. Братимуть участь у змаганнях і представники українського ушу. Наскільки серйозно Ви ставитеся до цих Ігор?

- Серйозно, дуже серйозно. Приємно, що до програми Перших ігор єдиноборств увійшло ушу. Адже структура SportAccord, котра організовує ці змагання, є, так би мовити, «розпізнавачем» популярних видів єдиноборств – тих, де представлено 70 і більше країн світу.

- Мабуть, змагання викличуть величезний інтерес серед місцевих жителів?

- Так, на Сході подібні змагання завжди викликають цікавість. Азійці – це люди дисципліни, люди команди. Майданчики завжди повні.

- А наскільки важко європейцям, і зокрема українцям, виступати в Азії?

- Є тут психологічний момент. Тому що це – родоначальники багатьох мистецтв і єдиноборств. Але ми любимо свій вид спорту і сподіваємося на успіх.

- Наскільки мені відомо, українські спортсмени ніколи не отримували путівки до фіналу змагань з ушу саньшоу (тобто «вільні руки»). Цього року вдалося. Завдяки чому це сталося і чи можемо ми розраховувати на успіх у фіналі?

- Ми сподіваємося на нагороди. Фінал Кубку світу з ушу саньшоу також пройде у Китаї, вже після завершення Combat Games. Наш Тарас Горобець із Сумщини здобув путівку на ці змагання на чемпіонаті світу-2009 у Торонто (потрібно було потрапити до четвірки найсильніших у категорії 90кг).

- Також у Китаї у жовтні відбудеться чемпіонат світу з традиційного ушу. Розкажіть про ці змагання.

- Перш за все, чемпіонат світу з традиційного ушу – це своєрідна клубна система. Турнір проводиться вже вчетверте, один раз на два роки. Приїздить на ці змагання від трьох до п’яти тисяч учасників! Чемпіонат проходить на шести майданчиках і насправді є дуже цікавим. Це приклад розвитку виду спорту як масового, але й представників спорту вищих досягнень ми зможемо тут побачити. І організатори вкладають такі кошти, що схожий цей чемпіонат на самі Олімпійські ігри, важко з чимось іншим порівняти.

- Китай – не ближній світ. Чи зможуть усі наші найсильніші спортсмени поїхати на змагання? Чи натомість ми знову будемо говорити про певні фінансові проблеми?

- Які б фінансоі труднощі не були, ми не можемо залишити спортсмена удома. Тому що наша професія – це професія, де є певний термін. Це форма, це підготовка, як фізична так і психологічна, це і режим тренувань – дуже багато є аспектів – і не можна готувати-готувати спортсмена, щоб він потім через проблеми з фінансами не поїхав. Я вважаю, що і Українська федерація ушу, і Спортивний комітет України, і Мінсім’ямолодьспорту будуть допомагати нам у тому, щоб усі найсильніші спортсмени взяли участь у головних змаганнях сезону.

- Успіхів на порожньому місці не буває. А українське ушу постійно прогресує – з року в рік ми демонструємо все кращі результати. Чи є якась комплексна програма розвитку вашого виду спорту в Україні? І якщо є, то наскільки активно вона втілюється у життя?

- Насправді, це дуже важливо. На сьогодні Українська федерація ушу представляє собою спілку професіоналів, тих людей, які не просто люблять ушу, а можуть цей вид спорту підтримувати, розвивати. Наприклад, в аспектах методичної бази. Тому що, наприклад, без таких трьох складових як правила проведення змагань, положення про суддів і програма для ДЮСШ і спеціалізованих спортивних закладів жоден вид спорту просто не зможе розвиватися. Ми все це зробили разом з фахівцями Мінсім’їмолодьспорту і Департаменту фізичного виховання і неолімпійських видів спорту, і ця програма діє.

- Цього року відбудеться Всеукраїнський дитячо-юнацький фестиваль з неолімпійських видів спорту. Хотілося б від Вас довідатися, як проходитимуть змагання з ушу.

- Ці ігри мають направленість підготовки до Всесвітніх ігор. Тому змагання проходитимуть серед тих вікових груп, які готуються до Всесвітніх ігор. Цього року, наприклад, змагання проходитимуть серед юнаків 1996-98 років народження – і тільки в тих пограмах, які введені до Всесвітніх ігор-2013 у Колумбії. Наступного року відповідно будуть змагатися інші вікові групи.

- 2013-й рік, здається, ще далеко. Чи зараз Ви вже задумуєтесь про ці змагання?

- Ми не просто задумуємося, ми зараз вже готуємося до цих змагань. Провідні спортсмени змінюють програми – адже на Всесвітніх іграх програми відрізняються від тих, котрі представляють на чемпіонатах Європи і світу.

- Пане Олеже, вітаю Вас із тим, що на Генасамблеї Спортивного комітету України вашу федерацію було прийнято до асоційованих членів СКУ. Що це дає федерації?

- У першу чергу, це впевненість у тому, що вид спорту буде розвиватися. Люди, які зараз керують Спортивним комітетом, – це справжні фахівці спорту. Можна тільки подякувати президенту СКУ Іллі Миколайовичу Шевляку – людині, яка надіслала листа президенту Європейської федерації ушу. І лист цей, про те, що Спортивний комітет сподівається на проведення чемпіонату Європи з ушу-2012 у Києві і сприятиме організації змагань, було зачитано на Конгресі федерації. А проведеня чемпіонату Європи у нашій країні – це подальша популяризація виду спорту. Тому ми дуже горді, що є членами СКУ. До речі, хочеться відзначити, що сама Генасамблея пройшла на найвищому рівні, і люди, які готували цей захід, досягли успіху.

- В ушу однією зі складових успіху є наявність необхідного спорядження. Це спеціалізована платформа для ушу і ринг для саньшою. І наскільки я знаю, в Україні вона вже є.

- Ми виконали багато роботи з цього приводу. Нині 34 країни є членами Європейської федерації ушу, але тільки в чотирьох з них є таке спеціальне спорядження – в Росії, Польщі, Туреччині та Україні. Без нього досягнути високих результатів неможливо. Надав нам це спорядження завод «Фудзіян», відправляв морем у контейнері. Встановлене воно і працює у Києві.

- Скажіть, конкуренти не заздрять?

- Я не знаю. Ми зайняті своєю роботою – розвитком ушу. Але якщо будуть звернення від представників інших федерацій – будь ласка, ми дозволимо тренуватися. Щодо того, що вони конкуренти? Як говорить східна мудрість «Ворогів треба тримати поруч із собою, а друзів – подалі». Тоді буде все нормально.

- Багато хто сприймає ушу не як вид спорту, а як оздоровчу гімнастику. Що можна запозичити з ушу, для того, щоб, скажімо так, оздоровити націю? І ще – як змінилося ваше світосприйняття, ваша психологія з початком занять ушу?

- В ушу дійсно є така система як тайдицюань, завдяки якій наше тіло отримує величезну користь. До того ж в ушу немає вікових обмежень – можна займатися дуже й дуже довго.

Психіка змінилася, а як же. Ми займаємося улюбленою справою, це наш життєвий досвід. Можу навести свій приклад, адже я навчався на Далекому Сході, навчався у китайському ВУЗі, і на собі відчув усю силу ушу. І я дуже вдячний цьому виду спорту фактично за все, за те, як я живу.

- Чи може ушу бути включене до шкільної програми?

- Зараз є програма для спеціалізованих спортивних шкіл. Я думаю, треба повернутися і в бік загальноосвітніх шкіл – це і уроки фізкультури, і позакласний час. Це питання актуальне.

- А що саме за спорядження є у нас, котрого немає в інших країнах?

- Це – спеціалізована платформа на кшталт гімнастичного помосту для виконання вільних вправ. Він має і підкидну, і пом’якшувальну функції, тому що в ушу як спорті вищих досягнень є дуже складні стрибки з обертаннями, з ударами, коли треба приземлятися в стійки або навіть у шпагат. Тому без такого спорядження тренуватися дуже складно, практично неможливо.

- Скажіть, чи є в Україні спеціалізовані посібники з ушу?

- Певно, що такі підручники можна знайти. В основному, видавництво «Софія» займається випуском подібної літератури.

- Одним з основних напрямків діяльності Спортивного комітету України є розробка науково-методологічної бази неолімпійських видів спорту. Що робиться в цьому сенсі, зокрема в ушу?

- Літератури, насправді-то небагато. Є програма написана для ДЮСШ – в плані розвитку даного виду спорту. А для масового читача – це, в основному, російські видання.

- Багато говориться про розвиток і популяризацію руху неолімпійських видів спорту. На цьому наголошує і керівництво СКУ. Що найголовніше в цьому напрямку потрібно зробити?

- Річ у тім, що не все залежить від керівництва Спортивного комітету чи Департаменту неолімпійських видів. Ці люди, я вважаю, роблять усе від них залежне. А що треба зробити перш за все – це президентам федерацій неолімпійських видів спорту активізувати роботу «знизу». Заохочувати тренерів, функціонерів, щоб вони відчували, що вид спорту потрібен і його необхідно розвивати. Треба допомагати один одному – тільки консолідація приведе до результату.

- Щоб досягти високих результатів в ушу, чи достатньо самої лише техніки, чи потрібно ще мати певну духовну, східну релігійну філософію?

- До ушу треба ставитись як до системи психо-фізичного виховання – тільки тоді від занять буде сенс. А до якоїсь певної релігійної течії я б не хотів відносити цей вид спорту. Своє коріння традиційне ми не повинні забувати.

- Часто від представників неолімпійських видів можна почути, що ми, мовляв, ближчим часом сподіваємося вступити до олімпійської сім’ї. Ви цього не казали. Не розраховуєте на те, що ушу колись стане олімпійським видом спорту?

- Розраховую, є надія. Те, що ушу увішло до програми Всесвітніх ігор, вже добре. На даний момент – це наші Олімпійські ігри. І результати Всесвітніх ігор, я вважаю, вже незабаром будуть розцінюватись як не менш значущі за олімпійські. Тому у світі і спостерігається тенденція розвитку неолімпійських видів, котрі входять до програми Всесвітніх ігор.

- Олімпійці за свої досягнення отримують різноманітні стипендії. Як із цим справа в неолімпійців, зокрема в ушуїстів?

- В цьому плані працює Спортивний комітет України – щоб видатні спортсмени-неолімпійці теж отримували ці стипендії.

- Стосовно олімпійських перспектив: наскільки ушу нині розвинене і популярне у світі?

- Якщо взяти кількість самих лише китайців, котрі займаються ушу, то вони перекриють, напевне, не одну іншу світову федерацію. Взагалі 114 країн розвивають зараз цей вид спорту і є членами Міжнародної федерації ушу. Немає ушу, напевне, тільки у Гренландії й Антарктиді. І не можна виключати, що колись ми поговоримо про ушу як про олімпійську дисципліну.

- Що потрібно зробити для того, щоб ушу в Україні став справді масовим видом спорту? Щоб діти після уроків, як нині грають на подвір’ях у футбол, так само займалися ушу?

- Чесно кажучи, я не плекаю надії, що ушу стане популярнішим за футбол. Бо футбол з його доступністю – це насправді народна гра.

Ушу стане масовим, якщо всі люди, котрі займаються його розвитком, сконсолідують свої зусилля, будуть працювати разом. Та й проведення чемпіонату Європи слугуватиме гарним стимулятором популяризації.

Біографічна справка – Чуканов Олег Валерійович

Спортивні досягнення: чемпіон та призер Далекого Сходу 1989-91, бронзовий та срібний призер чемпіонату Європи (Мюнхен, Німеччина, 1994), 10 місце чемпіонат Світу (Балтимор, США, 1995).

Майстер спорту України міжнародного класу, заслужений тренер України.

Тренер чемпіонів Європи та призерів чемпіонатів Світу: Чуканової Альони, Коваля Андрія, Нізамутдінової Олени, Носача Олексія, Висовень Юлії.

Засновник Української федерації ушу – 2004 рік.

Голова Національної Колегії України суддів з ушу.

Суддя Міжнародної Категорії з ушу.

Автор Правил проведення змагань з ушу в Україні (затверджені Мінсім’ямолодьспортом).

Автор Навчальної Програми з ушу для ДЮСШ та спеціалізованих навчальних закладів спортивного профілю (Затверджена Мінсім’ямолодьспортом).

Президент Української федерації ушу з 2004 року, президент Київської обласної організації ушу з 1993 року.

Підготував: 6 – МСУМК, 16 – МСУ.