Не одну тысячу лет насчитывает история Китая, полная столетиями воин и веками мира и гармонии, цветущими царствами и опустошительными набегами. Тысячи поколений рождались и уходили в небытие, оставляя следы и вехи для идущих за ними. Появлялись религии, и медленно струились время и культура по Шелковому Пути.

Формировались области деятельности людей, все начиналось с того, что использовалось в повседневной жизни: живопись, каллиграфия, гончарное искусство, поэзия, вышивка… Появлялись люди, мастерство которых было столь велико, что им начинали следовать. Они становились духовным источником силы и энергии. Рождались Школы, и накапливался опыт. Совершенствовалось изготовление оружия, как обычного, так и духовного, и способы владения им. Стремившиеся к мастерству – находили его. Способы войны, смешавшись с религией, поиском обретения бессмертия, медициной и другими знаниями, родили уникальную и неповторимую систему физического и духовного совершенствования, которая в наше время во всем мире называется – Ушу.

Название ушу – «военное искусство» было принято сравнительно недавно, после 1911 года. До этого времени боевые искусства назывались иначе, и названий было много.

С глубокой древности Китая дошли до нас сотни различных направлений  боевых искусств. Все эти школы и направления можно обобщенно назвать – традиционное ушу. В течении тысячелетий в этих школах были разработаны эффективные методики подготовки бойцов. Можно говорить, что тогда родилась специальная медицина и психология боевых искусств.

В 1911, 1919 и 1923 годах в Китае состоялись крупные соревнования по ушу, а после образования КНР ушу было возведено в ранг национального достояния, и создана Китайская Ассоциация Ушу. Последователи всех традиционных школ ушу, существующих в Китае, собранные Ассоциацией, разработали систему  «Спортивного ушу». Были проведены физиологические исследования по влиянию ушу на здоровье человека, и созданы правила соревнований и технические нормативы.

В его арсенал входят удары ногой, рукой, удары в прыжках, броски, захваты и падения, рубящие, колющие и проникающие удары и масса других защитных и атакующих приемов, перемещения. Искусство рукопашной схватки как с оружием, так и без него, комплексы таолу и одиночные силовые упражнения формировались в соответствии с определенными законами единоборств и движения. Ушу наполнено богатейшим техническим содержанием и необычайно широко распространено в народе. За многолетнюю историю существования арсенал ушу непрерывно пополнялся, и сейчас  ушу является драгоценным  наследием  Китая.

Главная особенность ушу – это то, что им могут заниматься все без исключения люди: разного возраста, пола, телосложения и уровня физической подготовки – одни и те же упражнения будут индивидуально воздействовать на каждого, являясь одновременно методом психической и физической тренировки, помогая достичь здоровья и физического совершенства. Известно, что в соревнованиях по ушу участвуют спортсмены от 7 до 70 и более лет, добиваясь в своих группах наград на протяжении всей жизни. Поразительно, как 80-90-летние мастера выполняют сложнейшие элементы, демонстрируя юношескую гибкость суставов, отсутствие отдышки и других признаков старости.

Витяг з Правил проведення змагань з ушу

- ушу таолу,

комплекси у яких демонструється технічні прийоми атакуючих та захисних дій, переміщень, ударів у стрибках, складних акробатичних елементів зі зброєю та без. Також до програми змагань входять демонстраційні поєдинки «дуйлянь». Виконання комплексу повинно бути за 1 хв.20 сек.  у повну силу з використанням всіх обов’язкових елементів характерні тому чи іншому стилю ушу. Поєдинки дуйлянь виконуються зі зброєю та без не менше аніж з а 50 сек. В ушу  таолу 11 розділів программы:

Changquan - чань цюань (Довгий кулак)

Nanquan – нань цюань (Південний-кулак)

Taijiquan – тай цзі цюань (Кулак тайцзі)

Daoshu – дао шу (Шабля)

Jianshu – цзянь шу (Меч)

Nandao – нань дао (Південна шабля)

TaijiJian – тай цзі цзянь (Мечь тайцзі)

Qianshu – цян шу (Спис)

Gunshu – гунь шу (Палиця)

Nangun – нань гунь( Південна палиця)

Duilian – дуйлянь (демонстраційний поєдинок)

Вікові групи:

- дорослі 18 і старше

- юніори 16-18 років

- юнаки 13-15 років

- молодші юнаки  9-12 років.

ушу саньшоу – це поєдинки у яких дозволені удари руками, ногами в повну силу в голову, корпус, стегна, широко використовується техніка кидків з різноманітними захватами. Формула поєдинку: два раунди по 2 хв., перерва 1 хв. Поєдинки проводяться згідно всеукраїнських Правил проведення змагань з ушу, які не суперечать Міжнародним. Бійці проводять поєдинок у спеціальному захисному споряджені (шлем, нагрудний жилет, боксерські перчатки 8-10 унцій) на спеціалізованому помості без канатів.

11 вагових категорій:

• 48 кг Категорія ( < 48 кг)
• 52кг Категорія ( > 48 кг – < 52 кг-)
• 56кг Категорія ( > 52 кг – < 56 кг)
• 60кг Категорія (> 56 кг – < 60 кг)
• 65кг Категорія ( > 60 кг – < 65 кг)
• 70кг Категорія ( > 65 кг – < 70 кг)
• 75кг Категорія ( > 70 кг – < 75 кг)
• 80кг Категорія ( > 75 кг – < 80 кг)
• 85кг Категорія (> 80 кг-< 85 кг)
• 90кг Категорія (> 85 кг-< 90 кг)
• 90 кг Категорія ( > 90 кг)

Вікові групи:

• дорослі 18 і старше
• юніори 16-17 років та 14-15 років
• юнаки  12-13 років

Історя розвитку ушу як спотивної дисципліни починається з проведення перших міжнародних змагань – це перший чемпіонат Світу  у 1991 році у Пекіні. Також у цьому році був проведений перший і останній чемпіонат СРСР. Відлік чемпіонатів Європи з ушу зараз вже становить 13 чемпіонатів. Структура проведення офіційних змагань з ушу:

1. чемпіонатів Світу 1 раз на два роки
2. континентальний чемпіонат (Європи, Азії тощо) 1 раз на два роки між чемпіонатами Світу
3. чемпіонат Світу з традиційного ушу 1 раз на два роки, у рік континентального чемпіонату
4. Кубок Світу з ушу саньшоу 1 раз на два роки між чемпіонатами Світу
5. чемпіонат Світу серед юніорів  1 раз на два роки між чемпіонатами Світу
6. континентальний чемпіонат серед юніорів у рік чемпіонату Світу
7. Всесвітні Ігри, до яких включена програма ушу 1 раз на чотири роки у наступний рік після року проведення Олімпійських Ігор (наступні Всесвітні Ігри відбудуться у 2013 році у Колумбії)

На сьогодні ушу, як спортивна дисципліна стрімко розвивається на Україні в двох свої основних програмах ушу таолу (комплекси) та ушу саньшоу (контактні поєдинки). Перші переможці та чемпіони офіційних міжнародних змагань: Чуканова Альона – перша чемпіонка Европи (1994 рік, Мюнхен, Германія), Магомедов Шаміль – перший чемпіон Світу (1999 рік, Гонконг), Нізамутдінова Олена – дворазова чемпіонка Європи (2000 рік, 2002 рік, відповідно Голандія, Португалія), Коваль Андрій – чотириразовий чемпіон Європи та багаторазовий призер чемпіонатів Світу (2000, 2002, 2004, 2008 роки відповідно Голандія, Португалія, Россія, Польща).

На останньому чемпіонаті Світу 2009 року у Канаді у командних виступах наші спортсмени Коваль Андрій, Романюк Сергій, Носач Олексій посіли другу позицію та стали срібними призерами чемпіонату Світу, Горобець Тарас піднявся на третю сходинку п’єдесталу.

Українська федерація ушу, яка створена у 2004 році у тісній співпраці з Міністерством у справах сім’ї, молоді та спорту, Спортивного Комітету України, Національного Олімпійського Комітету України кожного року проводить чемпіонати та Кубки України з ушу. Велика кількість учасників змагань змусила Національну Колегію суддів України з ушу розділити чемпіонати та Кубки України по двом основним напрямкам ушу таолу та ушу саньшоу. І от уже ряд років змагання проводяться окремо з кожного виду програми.

Українська федерація ушу однією з основних своїх напрямків розвитку має розвиток ушу у регіонах України. Тому щорічний календар змагань та заходів має широку географію проведення:

-          Чемпіонати України: Київ, Бровари, Вінниця

-          Кубки України: Одеса, Дрогобич, Луганськ, Чернівці, Запоріжжя, Бердянськ, Чернігів

Також федерація проводить низку виїзних семінарів в областях і містах. Це суддівсько-тренерські, оздоровчі, та семінари з традиційного ушу.

Українська федерація ушу, що має статус «національної» спортивної федераціє є членом Спортивного Комітету України, членом Міжнародної та Європейської федерації ушу.